У Личаківському районному суді Львова другий місяць триває перший в історії незалежної України судовий процес за участі присяжних. Вони повинні будуть вирішити долю 27-річного громадянина Марроко Шакіба Отмана, якого звинувачують у навмисному вбивстві львівського лікаря-травматолога Леона Фрайфельда.
Про обставини цієї гучної справи, про те, як проходить «народний суд», журналіст «Гал-інфо» попросив розповісти захисника обвинуваченого - відомого в місті адвоката Ярослава Гандзюлевича.
Версія слідства - вбивство з хуліганських спонукань
Це жорстоке вбивство, як відомо, було скоєно 19 жовтня 2012 року близько 6 ранку на вул. Пекарській. За даними слідства, 67-річного лікаря по-звірячому побив колишній студент Львівського медичного університету Шакіб Отман (з вузу його відрахували за постійні пропуски занять). Причина, що призвела до трагедії – хуліганські спонукання.
Згідно з цією версією, того ранку марокканець, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повертався з розважального закладу. Йдучи вулицею Пекарською, побачив Леона Фрайфельда, який йшов на автостоянку за своєю машиною.
Шакіба Отмана, який раніше лікаря-травматолога ніколи не знав, чомусь охопив порив люті. Він накинувся на літню людину, збив лікаря з ніг тапочав жорстоко гамселити. Скакав по голові та тілу своєї жертви, яка нерухомо лежала на землі.
Захисник обвинуваченого адвокат Ярослав Гандзюлевич з версією слідства категорично не згоден. Він стверджує, що матеріали справи були грубо сфальсифіковані, а його підзахисний вбивство не скоював.
На які аргументи покладається захист
– Які факти дозволяють стверджувати, що слідство проведено необ'єктивно?
– Правоохоронці допустили численні порушення. У числі основних той факт, що Отман після затримання 12 годин перебував без перекладача та адвоката. Цеза обставини, що в даний період відбувалося збирання доказів: у затриманого бралися змиви з рук, зрізи нігтів, волосся, досліджувалися його одяг, взуття. Здобуті таким чином докази є незаконними.
Беззаконня цим не обмежилося. Фактично працівники Личаківського райвідділу міліції робили з марокканцем все що хотіли. Зокрема, підзахисний мені розповів, що його били палицями і кулаками, принижували його людську гідність. Про це я повідомив прокурору Богдану Дяківу, який здійснює нагляд за проведенням слідства. Однак реакції з його боку не було.
У подальшому слідчий і представник прокуратури всіляко намагалися усунути мене від справи: писали на мене скарги в колегію адвокатів, залякували кримінальним переслідуванням, тиснули на Отмана, нав'язуючи йому замість мене «свого» адвоката.
Цього адвоката, вірніше адвокатесу, слідчий запросив для проведення окремоїслідчої дії, скориставшись нормами нового КПК. Вона прийшла в СІЗО і протягом години примудрилася вивчити три томи кримінальної справи і ознайомиться з речовими доказами, після чого письмово засвідчила, що претензій до ведення слідства не має. На підставі цього мені було відмовлено в повноцінному вивченні всіх матеріалів справи. Таку можливість я отримав лише після початку судового процесу – 13 травня.
– Шакіба Отмана, як відомо, міліціонери затримали на місці злочину, є свідки, які бачили, як він бив лікаря. На чому саме грунтується Ваша впевненість у його невинності?
– У Личаківський райвідділ міліції я прибув в день вбивства – приблизно в 18.30. Судячи із зовнішнього вигляду марокканця, ні в якій бійці він не брав участі, на його обличчі не було ні єдиного синяка або подряпини, кісточки пальців не були збиті. Вже тоді у мене зародилися перші сумніви у міліцейській версії.
Сумнівів додало і те, що загиблий був кремезною людиною з дуже сильними руками. Вага ж марокканця близько 70 кг, ні боксом, ні якимись єдиноборствами він не займався Як йому вдалося повалити лікаря на землю, завдати йому важких тілесних ушкоджень, слідство переконливої відповіді не дало.
Так само і з причиною трагедії. Слідство не грунтується на фактах, а викладає лише свої домисли і припущення: про те, що між лікарем і обвинуваченим міг розгорітися конфлікт – на грунті хуліганських спонукань, які у Отмана виникли раптово. Що стосується показань очевидців, то вони рясніють неточностями і протиріччями.
– Що це за свідки? Що «не так» в їхніх показаннях?
– Основні свідки – це фактично одна сім'я: батько, син, дружина сина та подруга останньої, які розповідають, що очевидцями звірячого побиття стали випадково. Коли вони почали кричати, араб кинувся на них. Тоді, за твердженнями глави сім'ї, він відштовхнув молодика і той впав на землю. Після цього він кинувся на нього, притиснув його головою до землі, заломив руку за спину і так утримував, поки не приїхали міліціонери.
Чому я перераховую ці подробиці? Після того, як дали свідчення ключові свідки, на суді (буквально наступного дня) допитували міліціонерів, які затримували Отмана. Офіцер, який керував нарядом, розповів таке. Коли правоохоронці прибули на місце події і зупинили автомобіль, він побачив, що на бордюрі тротуару сидить якийсь молодик та «поводиться агресивно», тобто плюється. Приблизно за двадцять метрах від нього лежало тіло жертви. Чотири «ключових» свідка в цей час стояли на протилежному боці вулиці. Після цих свідчень у судовій залі запанувала цілковита тиша ...
А присяжні хто?
– Хто саме був ініціатором суду присяжних?
– Це була моя ініціатива, і мені вдалося переконати представників Посольства Марокко в Україні, родичів обвинуваченого, що так буде краще: що при такому складі суду ймовірність домогтися справедливого рішення більша. Якщо, звичайно, вдасться «достукатися» до присяжних.
– Хто вони, перші присяжні засідателі? Як проходить «народний суд»? Чи не розчаровані Ви у своїй ініціативі?
– Участь у судовому процесі беруть п'ять присяжних: троє – основних, двоє – запасних. Всі присяжні – жінки. У числі основних – вихователька, паспортистка і пенсіонерка, під час процесу вони займають місця поряд з професійними суддями.
Якщо говорити про перші враження щодо участі «суддів з народу», то вони позитивні. Думаю, що мені вдалося «достукатися» до кожного присяжного. Якщо на першому судовому засіданні вони себе ніяк не проявляли, то на другому-третьому вже почали жваво цікавитися тим, що відбувається, вникати в суть справи, почали ставити питання.
Щоб їх «розворушити», з дозволу суду кожному присяжному я вручив пакет своїх скарг (за фактами свавілля з боку слідства та прокуратури). І це подіяло. Мабуть тому, що те беззаконня і свавілля правоохоронної системи, про які вони, як правило, дізнавалися зі ЗМІ, постали перед ними в реальному житті – у конкретній ситуації, на прикладі конкретної справи. Подібним чином буду діяти і надалі. Присяжних я сподіваюся переконати, а не розжалобити…
– Яка Ваша версія злочину, а також того, що сталося з Шакібом Отманом?
– Мій підзахисний просто опинився в непотрібний момент в непотрібному місці, до того ж, у стані добрячого алкогольного сп'яніння. А правоохоронці, щоб не шукати справжніх убивць лікаря, скористалися цією ситуацією і зробило його «крайнім».
Якщо судити з ушкоджень на тілі загиблого, його била не одна людина, а двоє – троє, причому досить професійно і з особливою жорстокістю. Синці на кулаках вбитого, швидше за все, свідчать про вчинення відчайдушного спротиву нападникам. На мою думку, цей злочин може мати замовний характер. Однак докопуватися до істини ні міліція, ні прокуратура не захотіли.
Частиною 3 статті 31 КПК України (склад суду) передбачено, що «кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого – судом присяжних у складі двох професійних суддів і трьох присяжних».
